Життя на Марсі могло бути — але лише дуже короткий час. Нове дослідження, опубліковане в журналі Nature, показує, що Червона планета ніколи не могла довго залишатися теплою і вологою. Навіть якщо вода колись була, а мікробне життя — зароджувалося, Марс швидко повертався до свого звичного стану: холоду та пустки.
Марс, як і Земля, — кам’яниста планета з вуглецем і водою. Дані марсохода Curiosity підтверджують: у минулому на його поверхні текли річки й були озера. Температура була вищою, що давало змогу існувати рідкій воді — а отже, й потенційно життю.
Але на відміну від Землі, Марс не зміг зберегти стабільний клімат. На Землі клімат регулюється так званим вуглецевим циклом: CO₂ переміщується з атмосфери до гірських порід і назад під час вулканічних вивержень. Це підтримує “золоту середину” — не надто спекотно, не надто холодно. На Марсі цей механізм є, але працює по-іншому — і радше руйнує умови для життя. Коли Сонце розігріває планету й починає текти вода, саме ця вода “вловлює” CO₂ і “замикає” його у породах. Атмосфера втрачає парниковий газ — і планета швидко охолоджується знову.
Моделювання показує: Марс проходить короткі теплі фази, коли рідка вода можлива. Але тривають вони недовго — і після них настають холодні періоди довжиною до 100 мільйонів років. У такі вузькі вікна часу життя просто не встигає розвинутись. А іноді — навіть виникнути.
