Вчені з’ясували, що найбільший острів планети — Гренландія — поступово змінює свою форму. Згідно з новими дослідженнями, територія острова не лише деформується, а й повільно дрейфує на північний захід. Такі процеси можуть мати суттєвий вплив на географію та навігацію в Арктичному регіоні, який через глобальне потепління стає дедалі вільнішим від льоду.
Міжнародна команда науковців під керівництвом Данського технічного університету (DTU) проаналізувала дані GPS за останні двадцять років, відстежуючи 58 точок по всій території Гренландії. Виявилося, що ґрунт острова зміщується на північний захід приблизно на два сантиметри на рік, при цьому деякі ділянки суші розтягуються, а інші — стискаються.
Як зазначив геофізик Данжал Лонгфорс Берг, загальні тенденції вказують на те, що Гренландія поступово стає трохи меншою за площею. Однак через прискорене танення льодовиків у майбутньому ця динаміка може змінитися. Вчені пояснюють, що на земну кору острова впливають три основні геологічні процеси: тектонічні рухи плит, зменшення тиску на породи внаслідок танення льоду та так званий відскок після останнього льодовикового періоду — льодовикова ізостатична адаптація. Команда використовувала не лише локальні GPS-вимірювання, а й комп’ютерні моделі, дані тисяч станцій у Північній Америці та історичні оцінки рухів земної кори за останні 26 тисяч років. Результати дозволили отримати найточніші на сьогодні вимірювання горизонтального зміщення Гренландії. Ці дані допоможуть точніше прогнозувати подальші зміни острова та покращити розуміння того, як кліматичні процеси впливають на геологічну стабільність нашої планети. За словами Берга, через інтенсивне танення льодовиків останніх десятиліть Гренландія піднімається і дещо розширюється, оскільки маса льоду, що зменшується, знижує тиск на земну кору. Водночас триває процес поступового стискання, спричинений наслідками змін, які розпочалися ще наприкінці льодовикової епохи.
Науковці наголошують, що масштабні коливання льодових мас можуть впливати не лише на рівень морів, а й на геологічну активність у полярних регіонах. Попередні дослідження показують, що подальше танення може призвести до пробудження підльодовикових вулканів, вивільнення метану та зміни рослинного покриву Арктики.