Рішення липневого Саміту НАТО в Анкарі офіційно закріпило масштабний пакет військової допомоги для України на суму 140 мільярдів євро на 2026–2027 роки. Проте детальний аналіз швейцарського видання Neue Zürcher Zeitung (NZZ) та свіжі дані Кільського інституту світової економіки вказують на те, що реальне виконання цього плану опинилося під загрозою через внутрішні розбіжності та пасивність окремих європейських лідерів.
Суть нової фінансової стратегії
Зміна політичного ландшафту у Вашингтоні змусила Альянс кардинально перебудувати логістику підтримки України. Після припинення прямого американського фінансування основний тягар забезпечення ЗСУ лягає на європейські країни-члени НАТО та Канаду.
- Розподіл: Затверджено виділення по 70 мільярдів євро щорічно.
- Джерела фінансування: Близько 30 мільярдів євро планують закривати через кредитні механізми Європейського Союзу (зокрема, за рахунок прибутків від заморожених активів РФ). Решту 40 мільярдів євро щороку мають надати країни Альянсу на двосторонній основі.
Географія допомоги: Хто платить, а хто відстає?
Головна проблема плану, яку підкреслює NZZ, полягає в тому, що європейська солідарність залишається вкрай неоднорідною. Реальне фінансове навантаження тримається лише на кількох державах:
| Країна / Категорія | Внесок у бюджет на 2026 рік | Особливості підтримки |
| Німеччина | €11,5 млрд | Залишається найбільшим донором важкого озброєння та систем ППО в Європі. |
| Норвегія | €7,6 млрд | Демонструє рекордну пропорцію — понад 80% суми йде суто на закупівлю зброї. |
| Велика Британія | ~€4,4 млрд | Стабільно забезпечує далекобійне ракетне озброєння та навчання військових. |
| Швеція | ~€1,0 млрд | Додатково наростила фінансування оборонного треку на початку року. |
| Франція, Італія, Іспанія | Група відставання | Попри колосальні масштаби власних економік, з 2025 року ці країни не затвердили жодного великого пакета зброї. |
Чому виконання зобов’язань опинилося під загрозою?
Західні аналітики виокремлюють два критичні чинники, які здатні перетворити обіцяні мільярди на «політику порожніх декларацій»:
- Невтішна динаміка поточного року: За перші чотири місяці 2026 року європейські країни реально поставили Україні озброєння лише на 10 мільярдів євро. Якщо ці темпи не прискоряться, до кінця грудня союзники зможуть акумулювати близько 30 мільярдів замість запланованих 40 мільярдів євро прямої міжурядової допомоги.
- Величезний розрив між словом і ділом: Статистика Кільського інституту доводить, що європейська бюрократія повільно трансформує обіцянки в реальні поставки. З понад 400 мільярдів євро, які інституції ЄС та окремі держави задекларували за 4,5 роки війни, Україна фактично отримала лише близько 180 мільярдів євро.
Головний висновок: План НАТО щодо виділення €140 мільярдів є цілком реалістичним та досяжним. Проте його успіх напряму залежить від того, чи припинять Париж, Рим та Мадрид перекладати фінансову відповідальність на Берлін та Лондон, та чи почнуть вони реально інвестувати у виробництво зброї для України у визначені терміни.