Археологи повідомили про можливе відкриття свідчень існування давньої цивілізації, яка могла бути знищена масштабною повінню близько 20 000 років тому. Такий сценарій, за словами дослідників, здатен кардинально змінити уявлення про розвиток людства.
Початкові розкопки в районі Телль-Фара на території сучасного Іраку проводилися ще у 1930-х роках. Тоді було виявлено поселення віком понад 5000 років, яке належить до шумерського періоду — часу виникнення клинопису, централізованого управління та перших форм міського життя. Однак пізніше археологи зафіксували під цим поселенням товстий шар жовтої глини та піску, який отримав назву «шар затоплення». Геологи розцінюють його як можливий доказ великомасштабної повені, що передувала відомим поселенням у цьому регіоні.
Фахівці вважають, що подібні відкладення зазвичай утворюються на вже заселених територіях, а це підвищує ймовірність того, що під ними можуть ховатися сліди ще давнішої цивілізації. Аналогічні шари виявляли і в інших місцях: у месопотамських містах Ур і Кіш, у Хараппі в долині Інду та в стародавніх районах уздовж Нілу. Це дало підстави припустити, що на різних континентах у давнину могли відбуватися одночасні катастрофічні повені, які стерли цілі спільноти з лиця землі. Цікаво, що на території Телль-Фари дослідники знайшли лише невелику кількість людських останків, що дозволяє припустити — жителі, ймовірно, були попереджені про загрозу й встигли евакуюватися. Ідею масштабної катастрофи підтримує незалежний дослідник Метт Лакруа. Він стверджує, що геологічні та кліматичні дані — зокрема крижані керни, кільця дерев, вулканічні нашарування та геомагнітні коливання — вказують на те, що близько 20 000 років тому сталася подія планетарного масштабу. На думку Лакруа, це могла бути повінь, яка знищила високорозвинене суспільство, залишивши сліди лише у фрагментах археології та міфах різних народів. Попередні дослідження показували, що близько 12 800 років тому в період так званого пізнього дріасу відбулося різке похолодання, яке могло призвести до регіональних повеней. Проте більшість вчених вважає, що жодних доказів на користь глобального потопу або існування тоді розвиненої цивілізації немає. Лакруа ж припускає, що відома кліматична зміна була пізнішою та менш масштабною. Його команда провела аналіз даних з різних джерел, а також співвіднесла їх з астрономічними показниками та давніми легендами про потопи. У підсумку вони дійшли висновку, що понад 20 000 років тому дійсно могла відбутися глобальна катастрофа, яка знищила ранню, ще невідому людству цивілізацію. Ще одним доказом на користь цієї гіпотези дослідники називають знайдені під шаром затоплення артефакти. Серед них — протоклінописні таблички, поліхромні глечики та керамічні вироби у стилі Фара II. За своєю складністю та художнім рівнем вони перевершують усе, що зазвичай асоціюється з верхнім палеолітом, коли люди вели кочовий спосіб життя, займалися полюванням та використовували прості кам’яні знаряддя. На думку Лакруа, контраст між артефактами над і під шаром затоплення свідчить про культурний розрив. Можливо, йдеться про знищення цивілізації й подальше заселення території новими племенами, які почали розбудову фактично з нуля.
Висновки дослідників викликають скепсис у науковому середовищі. Проте навіть якщо гіпотеза про Всесвітній потоп і зниклу цивілізацію залишиться дискусійною, нові археологічні дані з Телль-Фари відкривають перспективи для глибшого розуміння доісторичної епохи.