Старіння є неминучим процесом для майже всіх живих істот на планеті. Але темпи цього процесу можуть суттєво різнитися — навіть серед представників одного виду. Нове довгострокове дослідження рожевих фламінго (Phoenicopterus roseus) виявило несподіваний біологічний феномен: міграція може впливати на швидкість старіння.
Протягом понад 40 років вчені спостерігали за фламінго, які мешкають у водно-болотних угіддях Камарга, на півдні Франції. Частина з цих птахів залишалась на місці протягом усього життя, тоді як інші щороку здійснювали сезонні міграції до Італії, Іспанії або Північної Африки. І саме порівняння цих двох груп дало вражаючі результати.
Осілі фламінго в Камарзі мають переваги у ранньому віці. Їхній доступ до стабільних ресурсів забезпечує вищий рівень виживання та репродуктивного успіху. Але ця перевага швидко зникає з віком: після 20 років вони старіють майже на 40% швидше, ніж їхні мігруючі родичі. У мігрантів ситуація зворотна. Їхнє життя в молодості сповнене викликів — підвищена смертність, менше потомства. Проте, ті, хто виживає, мають кращі шанси на здорове довголіття. Старіння у них починається пізніше — у середньому на 1,5 роки — і прогресує повільніше.
За словами одного з авторів дослідження, Себастьяна Рока з Національного центру наукових досліджень, це відкриття вказує на складний біологічний компроміс: короткострокові переваги на ранньому етапі життя можуть обернутись швидшим старінням у майбутньому. Ці результати змушують учених переосмислити роль поведінкових стратегій у біології старіння. Якщо міграція справді здатна впливати на вікові зміни, це відкриває нові перспективи у вивченні довголіття — не лише у птахів, але, можливо, і в інших тварин, включно з людьми.