Неділя, 24 Листопада, 2024

Навчання операторів БпЛА: приватні ініціативи за державні гроші

У ЦЕНТРІ УВАГИ

Приватні школи, які займаються навчанням операторів дронів, можуть бути куди ефективнішими, якщо отримуватимуть замовлення та фінансування від держави. Це не так складно і не так дорого, як здається. Натомість принесе колосальний ефект. Для вирішення питання достатньо політичної волі.

У грудні 2023 року Володимир Зеленський заявив, що Україна має виробити 1 млн дронів. Задача амбітна, але для того, щоб застосовувати цю технологічну зброю ефективно і зберегти тисячі життів наших захисників, потрібні фахівці, які зможуть управляти безпілотниками.

Саме тому так стрімко розвивається інфраструктура підготовки операторів дронів. До повномасштабної війни в Україні існував єдиний навчальний центр, де готували операторів безпілотників – 190-й, під Житомиром. Частково цим займалися деякі виробники дронів, проте сталої системи не було. І на момент 24 лютого 2022 року безпілотні системи не були основою військ – на них не робили ставку, не сприймали серйозно.

Але коли переваги дронів оцінили повною мірою і почали їх масово передавати на фронт, виникла інша проблема – безпілотники є, їхня ефективність доведена, але управляти ними мало хто вміє, і Сили оборони були не готові підготувати потрібну кількість операторів. Саме тоді почали виникати громадські ініціативи, центри, які у різних форматах співпрацювали з армією і готували пілотів БпЛА. Сьогодні таких приватних шкіл на українському ринку понад три десятки. Вони створюють якісну конкуренцію військовим центрам навчання операторів безпілотників, створеним при Міноборони. Але, на відміну від них, не мають державного фінансування.

Опитані представники приватних центрів навчання зізнаються – між ними немає жодної конкуренції. Вони усвідомлюють, що роблять спільну важливу справу. Навіть цінову політику між собою узгодили. Так, наприклад, у Центрі операторів БПЛА «КРУК», проекті Victory Drones та академії «Армія дронів» однакова ціна для навчання цивільних – 16 тисяч гривень. Військові зазвичай проходять навчання в таких центрах безкоштовно. І для того, щоб забезпечити їм якісний рівень навчання та підготовки, приватні школи змушені шукати фінансування у благодійних фондах та волонтерських організаціях.

 

Побажання є, грошей – немає

В ідеалі, держава в особі Міноборони повинна бути зацікавлена в існуванні та розвитку таких приватних шкіл, адже «військові» центрі не здатні навчити величезну кількість операторів, яких потребує нинішня ситуація. Самі представники шкіл зазначають, що працюють на користь ЗСУ та на замовлення Генштабу та Міноборони. Вони регулярно зустрічаються з керівниками Сил оборони, і ті озвучують їм свої побажання та навіть ставлять вимоги. Але коли справа доходить до фінансового забезпечення, розмови заходять у глухий кут. Виникає логічне питання: чому Міністерство не сплачує приватним навчальним центрам за навчання операторів БПЛА, як інші державні структури, які потребують таких спеціалістів – наприклад, Мінцифри, Національна поліція, Державна прикордонна служба, ДСНС та інші?

Тим більше, мова не йде про якісь космічні суми. Як стверджує Марія Берлінська, керівниця проєкту Victory Drones, держава цілком може компенсувати приватним центрам вартість навчання, бодай частково.

«Один підготовлений боєць може врятувати життя цілій роті, півсотні чи сотні людей. А його підготовка для держави буде коштувати 5-7 тисяч гривень. Хоча я не погоджуюся, що це повинно бути суто державне фінансування. Школи мають зі свого боку включатися, щоб шукати ці кошти через комерційні послуги, готуючи цивільне населення. Багато шкіл це успішно реалізовують», – зазначає пані Марія.

В чому ж тоді проблема? Як стверджує директор Національної асоціації підприємств оборонної промисловості України (NAUDI) Максим Полив’яний, це відбувається через відсутність відповідної нормативної бази, яка б передбачила можливість окремого укладання контрактів на закупівлю послуг із навчання.

У свою чергу, виконавчий директор Центру підготовки пілотів БПЛА «Крук» Микита Гавриленко вважає, що непотрібно навіть окремих законів – достатньо підзаконних актів на рівні Кабміну. Наприклад, суміжний акт між Міноборони та Міносвіти.

«В ідеалі держава повинна замовляти у таких шкіл певну кількість та якість пілотів. Звісно, це все повинно робитися за суворими вимогами, узгоджувати програми, і фінансувати. Бо держава не здатна якісно навчити – без перебільшення – мільйони людей. І повинна це делегувати», – каже Гавриленко.

Про необхідність фінансової підтримки з боку держави говорить і представниця Благодійного фонду «Небесні очі» Катерина Черниш. На її думку, навчання операторів БПЛА – важлива функція, яку б мала на себе взяти держава, але цього поки що не сталося.

«Фінансова підтримка від держави найголовніший крок, який вона могла б зробити назустріч вже існуючій системі навчання. Ми все ще чекаємо, коли хтось озвучить хоча б проект державної програми з підтримки приватних шкіл. Нам вкрай потрібен конструктивний діалог між владою, волонтерами, армією та приватними школами з навчання операторів БПЛА, щоб кожен міг робити свою справу ще краще для нашої української Перемоги», – вважає пані Катерина.

 

Не суперництво, а партнерство

І військові, і приватні центри підготовки пілотів БпЛА роблять спільну важливу справу. І в одних, і інших є свої переваги та недоліки. Центри при Міноборони, які отримують державне фінансування, часто краще оснащені, але вони достатньо «неповороткі», через бюрократичні перепони рішення приймаються тижнями, а за нинішніх умов за таке зволікання наші захисники платять найвищу ціну. Натомість приватні школи набагато гнучкіші, їм простіше впроваджувати щось нове, змінювати напрямки підготовки в залежності від нагальних задач. Крім того, у приватних школах можуть навчатися цивільні, які потім зможуть використати ці навички у багатьох «мирних» професіях.

За словами голови Незалежної асоціації шкіл безпілотників Ігоря Кравченка, військові центри могли б істотно зменшити собі навантаження і час підготовки, якби співпрацювали з приватниками.

«Приватні школи могли би брати на себе підготовку людей з нуля – когось відсіювати, когось готувати далі. І тоді до військових центрів вони би приходили більш підготовленими та досвідченими, готовими до вищого рівня професійної підготовки та виконання конкретних завдань. І це був би відмінний конгломерат, який і повинен працювати таким чином. Між нами не повинно бути жодної конкуренції – тільки співпраця з грамотним підходом», – вважає Ігор Кравченко.

Між тим, керівники приватних центрів нарікають, що у Міноборони ставляться до них з певним скепсисом та створюють штучні перешкоди. Наприклад, обмежують локації та дальність польотів, відмовляють у бронюванні інструкторів, не комунікують. Так, попри те, що пройшло майже два місяці з призначення Вадима Сухаревського головою Сил безпілотних систем, керівник цього роду військ так і не знайшов часу поспілкуватися з представниками приватних шкіл.

 

Робота на спільну ідею

Опитані експерти сходяться на думці, що для того, щоб масштабувати процес навчання операторів дронів, потрібна співпраця приватників та держави. В якості успішного прикладу такої колаборації можна назвати проект «Армія дронів», ініційований Міністерством цифрової трансформації. Щоб реалізувати амбітну мету – підготувати 20 тисяч операторів безпілотників, було залучено 33 партнерські школи. За словами міністра цифрової трансформації Михайла Федорова, це той випадок, коли «гроші ходять за військовими». Тобто, боєць обирає одну з 33 шкіл, а Армія дронів оплачує навчання.

Свій варіант вирішення цього питання запропонували у Національній асоціації підприємств оборонної промисловості України (NAUDI), які ще на початку року разом із виробниками БпЛА і навчальними центрами підготовки операторів БпЛА звернулись із відкритим листом до очільника уряду та Міноборони. На їхню думку, держава повинна краще задіяти можливості приватних шкіл навчання операторів дронів, і для цього потрібно здійснити один з двох кроків. Або внести зміни до Постанови Кабінету Міністрів від 24 березня 2023 року №256 “Про реалізацію експериментального проекту щодо здійснення оборонних закупівель безпілотних систем та засобів радіоелектронної боротьби вітчизняного виробництва”, щоб держава мала можливість не лише закуповувати дрони, але й укладати договори на надання послуг з навчання операторів. Або ж другий варіант – прийняти нову постанову Кабміну, де буде передбачена договірна форма надання навчальних послуг із підвищення кваліфікації (підготовки, перепідготовки) військовослужбовців ЗСУ.

Попри те, що минуло 8 місяців, ситуація не зрушилася з мертвої точки. У комітеті Верховної Ради з питань, нацбезпеки, оборони та розвідки стверджують, що більше опікуються виробництвом дронів, а питання навчання залишається за дужками. Втім, за словами секретаря комітету Романа Костенка, якщо від нового керівника Сил безпілотних систем Вадима Сухаревського надійде відповідна ініціатива, парламент його обов’язково підтримає.

«Приватні школи добре функціонують, але за рахунок в основному волонтерських фондів або спонсорів. Там є справжні професіонали, і це треба використовувати, держава має з цим співпрацювати. Ці питання потрібно вивчати у комплексі: десь держава повинна закривати, десь виробники, десь приватні школи, тільки тоді буде нормально функціонувати», – зазначив секретар комітету.

За словами Микити Гавриленка, треба розуміти головне: приватні школи з навчання операторів – це тимчасові проекти, які оперативно задовольнили гострий попит під час війни, а після закінчення бойових дій більшість з них повернуться до своїх «довоєнних» професій.

«На ринку працює понад 30 шкіл, а після війни, думаю, залишиться максимум 10. Частина приватних шкіл прямо кажуть – після війни ми не будемо цим займатися, розійдемося по старих роботах. Тому зараз, коли дрони критично необхідні, потрібно максимально мобілізувати зусилля з державою та працювати як одна команда. Бо це не про бізнес, це про виживання нації», – стверджує директор центру «Крук».

В якості прикладу Гавриленко наводить приклад Швейцарії та сусідньої Польщі, які виділяють державне фінансування для приватних центрів, де навчають Сили тероборони. То чому б Україні не наслідувати цей приклад? Адже таке державно-приватне партнерство дозволить пришвидшити реалізацію мети – навчити мільйон операторів дронів. І, зрештою, збереже тисячі життів.

Вікторія Євтушенко

Актуально