Сучасні смартфони часто оснащуються 12, 16 або навіть 24 гігабайтами оперативної памʼяті — обсягами, які раніше були притаманні лише потужним компʼютерам. Проте експерти пояснюють, що велика кількість ОЗП у телефоні не завжди означає реальну потребу або надвисоку продуктивність.
Як зазначає видання androidpolice.com, операційна система Android працює за принципом “вільна пам’ять — марна пам’ять”. Це означає, що система намагається використовувати всю доступну оперативну памʼять, кешуючи додатки та дані, які нещодавно використовувалися. У підсумку здається, що памʼять постійно заповнена, хоча насправді це сприяє кращій швидкодії. Android використовує комбінацію фізичної оперативної памʼяті (ОЗП) і так званої zRAM — стислої області підкачки, що теж зберігається в оперативній памʼяті. Коли обсяг ОЗП заповнюється, менш активні сторінки стискаються і переміщуються до zRAM. Це дозволяє вивільнити ресурси без необхідності звертатись до повільнішого постійного сховища. Однак якщо не вистачає ні ОЗП, ні zRAM, система застосовує механізм Low Memory Killer — ядро Android визначає менш важливі фонові додатки і “вивантажує” їх із пам’яті, щоб звільнити ресурси для активніших процесів.
У таких ситуаціях користувачі можуть помічати зниження продуктивності, наприклад, затримки при поверненні до додатків або підвисання в іграх — це результат того, що Android змушений розпаковувати стиснуті дані або запускати додатки заново. На думку експертів, для типових повсякденних завдань — месенджери, соціальні мережі, браузинг — цілком достатньо 8 ГБ оперативної памʼяті. Більший обсяг стане в пригоді лише активним користувачам, які запускають багато застосунків одночасно або грають у важкі ігри. Проте навіть у флагманських смартфонах обсяг ОЗП понад 12 ГБ не завжди забезпечує помітний приріст продуктивності. Часто це більше маркетинговий хід, ніж технічна необхідність.
Цікаво, що смартфони можуть мати більше оперативної памʼяті, ніж деякі ноутбуки. Це пояснюється різницею в підходах до управління ресурсами. Комп’ютери з Windows або macOS активно використовують підкачку — зберігають частину даних у постійному сховищі, оскільки сучасні SSD досить швидкі. Водночас смартфони не можуть собі дозволити постійно звертатися до накопичувача через повільнішу флеш-памʼять і бажання зменшити зношування. Також в Android-смартфонах використовується малопотужна оперативна памʼять без активного охолодження, що дозволяє зменшити споживання енергії, але вимагає більших обсягів ОЗП для забезпечення багатозадачності. Окремо варто згадати про те, що з появою мобільних моделей штучного інтелекту (наприклад, у лінійках Samsung Galaxy або Google Pixel 9) зростають і потреби в оперативній памʼяті. Робота моделей LLM напряму залежить від ресурсів пристрою, що стимулює виробників встановлювати 16 або 24 ГБ ОЗП.
Таким чином, великі обсяги оперативної памʼяті — це поєднання технічних потреб, маркетингу та підготовки до роботи нових Android функцій, зокрема ШІ. Проте для пересічного користувача надлишок ОЗП у телефоні не завжди є запорукою кращої роботи пристрою.
