У глибинці Австралії, на старих місцях видобутку золота, пенсіонерка Вікі Пламрідж під час першої вилазки з металошукачем знайшла невеликий золотий самородок. Колишня працівниця роздрібної торгівлі тільки почала навчатися користуватися приладом, коли він почав сигналізувати біля руїн старої будівлі. Пластиковою лопаткою вона витягла з землі самородок вагою близько 0,2 грама, який гід оцінив приблизно в 40 австралійських доларів.
Подібні історії стають дедалі поширенішими. Любителі золота масово вирушають до так званого “золотого трикутника” у штаті Вікторія, регіону площею близько 9600 квадратних кілометрів, одного з найперспективніших у світі для пошуку самородків.
Зростання інтересу підігрівають рекордні ціни на золото, популярність соціальних мереж та телешоу про старателів, а також бажання людей проводити більше часу на природі. Нові моделі металошукачів розкуповуються по всій країні за лічені тижні. Багато туристів та європейців приїжджають до Вікторії за “золотою мрією”. У цих місцях у XIX столітті виникли міста золотої лихоманки, такі як Балларат, де було знайдено найбільший у світі самородок “Ласкаво просимо, незнайомець” вагою 72 кілограми, а також легендарну “Руку віри”, виявлену за допомогою металошукача.
Пошук золота стає не тільки способом заробітку, але й можливістю перезавантажитися, відволіктися від турбот та насолодитися природою. Люди зазначають, що процес пошуку дозволяє зосередитися на моменті, слухати тишу і отримувати задоволення від самого заняття, навіть якщо знахідка не завжди гарантована.