Нещодавно проведене дослідження засвідчило значну втрату льоду в Антарктиді за останні тридцять років. Вчені проаналізували супутникові дані за три десятиліття, щоб детально відстежити зміни в межах льодового покриву та його взаємодію з океаном. Висновки виявилися несподіваними: незважаючи на загальну стабільність більшої частини континенту, втрата льоду концентрується у певних регіонах.
Згідно з даними, 77% чималого льодового покриву залишалося незмінним з 1996 року. Проте, Західна Антарктида, Арктичний півострів та деякі райони Східної Антарктиди демонструють швидке танення. Загальна площа приземного льоду, яку втрачено, складає приблизно 12 820 квадратних кілометрів, що еквівалентно 442 квадратним кілометрам щорічно.
На думку професора Еріка Ріньо з Каліфорнійського університету в Ірвайні, ситуація в Антарктиді нагадує «повітряну кулю», яка не має дірок по всій поверхні, але пошкоджена в окремих місцях. Найбільші зміни відзначені в районах моря Амундсена та озера Гетц у Західній Антарктиді, де льодовики, такі як Пайн-Айленд, Сміт і Туейтс, відступили на відстані 33, 42 та 26 кілометрів відповідно. Ці зони особливо вразливі до підвищення температури океану.
Дослідження, що спирається на супутникові дані NASA та Європейського космічного агентства, дозволяє глибше зрозуміти, як крижаний покрив реагує на зміни клімату. Танення льодовиків, зокрема, постачає прісну воду до світового океану, що призводить до підвищення рівня моря. Наприклад, втрати льоду на Антарктичному півострові можуть підвищити рівень моря на 22 міліметри до кінця XXI століття та на 172 міліметри до 2300 року. Втрата льодовика Туейтса має потенціал викликати підвищення глобального рівня моря на 65 сантиметрів.
Це дослідження стало першим, що всебічно висвітлює втрату льоду в Антарктиді за тривалий період, що, в свою чергу, дозволяє оцінити ризики для світового океану та кліматичних змін у глобальному масштабі.
