Смерть Олексія Навального, безумовно, важкий удар по ліберальній опозиції в Росії.
Незважаючи на непрості стосунки Навального з іншими представниками цієї групи (наприклад, з Явлінським і Ходорковським), все-таки він був найяскравішим і найвідомішим і в РФ, і в світі противником Путіна. І, якщо б у Росії раптом почалися б якісь радикальні зміни (наприклад, у разі смерті Путіна), то Навальний, як зрозуміла фігура, яку системно підтримує Захід, відразу міг би стати точкою тяжіння для значної частини російських еліт.
Тепер такої фігури немає і далеко не факт, що вона зможе з’явитися в доступному для огляду майбутньому, з урахуванням тотального розбрату в ліберальних колах і того факту, що більша частина їхніх лідерів перебуває за кордоном.
Не допущений до участі у виборах Борис Надєждін, хоч і був ситуативно підтриманий майже всією ліберальною опозицією (зокрема, Ходорковським і Навальним) з метою демонстрації на виборах антивоєнного і протестного потенціалу російського суспільства, проте в цьому середовищі довірою не користується. Багато хто його вважає “маріонеткою Кремля”. Кремль, до речі, дійсно може спробувати тепер виставити Надєждіна на заміну Навальному як “лідера ліберальної та антивоєнної опозиції”. Якщо, звісно, Путін узагалі хоче залишити російським лібералам бодай якусь інституційну та легальну нішу, а не “ліквідувати їх як клас”.
Україна і лідери західних країн, безумовно, використовуватимуть смерть Навального як ще один аргумент на користь того, що Захід повинен дати ще більше зброї і ввести проти Росії ще більше санкцій. У зв’язку з цим, а також з урахуванням того, що те, що трапилося, збіглося з візитом Зеленського в Європу, у РФ уже виникла конспірологічна теорія, що смерть опозиціонера могли організувати якісь впроваджені “агенти” іноземних розвідок, щоб “посилити сигнал” від Зеленського щодо необхідності збільшення підтримки України, а також “перебити” негативний новинний фон щодо подій в Авдіївці.
Однак ця конспірологія відверто слабка, оскільки за фактом для Заходу смерть Навального однозначний мінус. Як через втрату фігури, на яку можна було б зробити ставку в разі зміни ситуації в Росії. Так і в іміджевому плані. Навальний – черговий приклад того, що гарантії і “дах” Заходу не працюють. І він не може захистити тих, кого він підтримує. Тим більше, майже весь арсенал заходів проти РФ Захід і так уже використав після вторгнення Путіна в Україну.
Інше питання, що смерть Навального ще більше ускладнить будь-який діалог Росії і Заходу (зокрема, і щодо припинення війни в Україні), і звідси може народитися версія, що опозиціонера вбили ті, хто не хоче відновлення цього діалогу і виходу на якісь домовленості. Але, з іншого боку, куди більший вплив на перспективи діалогу має те, що відбувається в Україні. І на цьому тлі смерть Навального навряд чи буде вирішальним фактором.
Загалом же те, що сталося, – це черговий промовистий сигнал російському суспільству й елітам про те, що кожен, хто кине виклик Кремлю, буде стертий до пороху. І не важливо хто це – авантюрист-популіст і господар приватної армії Пригожин, його соратник-неонацист Уткін або підтримуваний Заходом ліберал Навальний. Підсумок один.
