Економіст Володимир Омельченко радить полякам згадати те, що сталося з ними 1 вересня 1939 року. Тоді, можливо, вони інакше поводитимуться на нинішньому українському кордоні.
НЕВИВЧЕНІ УРОКИ ІСТОРІЇ: щоб 24 лютого 2022 не перетворилося у 1 вересня 1939.
Польща мала договори з потужними країнами про негайний вступ у війну у разі нападу на неї. Польща також мала сильні дипломатичні позиції в Європі та армію 1,5 млн й була впевнена, що на неї ніхто не посміє напасти. Але потім прийшло 1 вересня 1939 р. — і союзники обмежилися заклопотаностями і жодних танкових та піхотних армій Англії та Франції не було помічено на полях битв. За 27 днів Польща капітулювала.
Нині Польща також має надійних союзників, потужну дипломатію та армію, але вже чисельністю 160 тис. осіб, а також цілу бригаду німців та американців у районі Сувалок чисельністю — аж 4 тис. осіб. Звичайно, як сказав Путін, ніхто на Польщу не нападе. Йому слід вірити. “Нападе” Польща (як напала на Гляйвіц у 1939), а Росія змушена буде відповісти, бо іншого виходу в неї не буде.
Я це написав, щоб стало зрозуміло полякам, що в їхніх інтересах — перемога України, і необхідно терміново припинити провокації на кордоні, інакше описаний сценарій може втілитися у життя, й це не жарт. Уроки історії показують, що по-справжньому сильні й рівноправні союзницькі стосунки між Україною та Польщею — хоча недостатня, але обов’язкова умова збереження суверенітету обома країнами на довготривалий історичний період.
